Архів подій >"75 років Перемоги"
08-05-2020
"75 років Перемоги"
Тамара, 10клас
Параскева, 6клас
Моя родина у Другій Світовій війні
Михайло, 6клас
Мої прадіди...
Марина, 2клас та Єлизавета 8клас
Марія, 9клас
Андрій, 10клас
Війна не оминула жодну сім’ю . Зі старих вицвілих фотографій на мене пильно вдивляються мої прадіди: Іван, який пішов на фронт у перші місяці війни, лишивши дружину і новонароджену доньку( моя бабуся народилась у Києві 14.06.1941 р); Мусій, який повернувся з фронту з тяжкими поранененнями ; Устин, який воював у складі славетного кавалерійського корпуса
генерала Л.М.Доватора... Ось такий внесок нашої сім`ї у Велику Перемогу. Погляд через більше ніж півстоліття... Я не знав вас, але я пишаюся вами, мої прадіди!
Анастасія, 9клас
Данило, 8клас
Олександр, 6клас
Софія, 6клас
Уляна, 3клас
Хонахбєєв Федір Дмитрович пішов на фронт 1941 році, у 1943 пропав без вісті.
Клімов Олексій Миколайович, підробивши собі документи, щоб взяли до армії, у 17 річному віці потрапив на війну і дійшов до Німеччини у травні 1945 року.
75 років Перемоги над нацизмом. Хоч скільки б минуло часу, ми пам’ятатимемо, якою жахливою є війна і якою ціною дається перемога життя над смертю. Я пишаюсь своїми прадідами - один не повернувcя з війни.
Вони подарували нам мирне життя.
Тимофій, 1клас
Єлизавета, 2а клас
Вікторія, 6клас Цього дня рік тому...
Валерія, 3клас
Соломія, 10клас
Це мій прадідусь Скнар Олександр Філіпович. За все своє життя він отримав дуже багато нагород та відзнак. Він воював у Великій Вітчизняній війні та у Радянсько-японській війні. Мій прадідусь це гордість нашої родини і я дуже пишаюсь тим, що я його правнучка.
Олександр, 1клас
Костянтин, 10клас
На Київщині є мальовниче містечко з величною історією - Ржищів. Воно знаходиться в гирлі річки Леглич, навколо якої розташувалися яри та пагорби, головним з яких є Іван-гора – місце першої стародавньої фортеці, яка з трьох боків оточена глибокою балкою, а саме містечко приховане трьома лісами: Круглик, Ріпниця і Янча. Ржищів існував ще за часів Трипільської культури. Це батьківщина таких видатних людей: письменника Михайла Шухевича, поетеси Ліни Костенко, астронома Роберта Фогеля. Неповторна, приголомшлива красива цього місця вражає.
Як і в давнину, містечко захищало підступи до Києва. Ржищів відігравав важливу роль у дніпровській лінії оборони. Саме в цьому місці жили мій прадід – Ковтун Федір Йосипович і прабабуся Ковтун Наталія Йосипівна. Тут і застала їх у 1941 році Велика Вітчизняна війна. Прадід не був військовим, тому його забрали рядовим солдатом. А вдома залишилися дружина з двома маленькими дітьми. Після нерівного бою прадіда було взято у полон. Фашисти примушували тяжко працювати полонених, годували баландою, а виснажених – розстрілювали. Прадіду вдалося втекти з полону до села, яке було поруч. Місцеве населення переховувало його від німців під страхом смерті.
Прабабусі теж було важко з двома маленькими діточками, особливо коли в містечко увійшли окупанти та в дім розквартирували німецького офіцера. Вона боялася за життя дітей, бо доводилося добувати не тільки їжу, а й ходити до лісу збирати дрова, щоб протопити хату. На подив, німець виявився не злою людиною, він ділився своїм хлібом і розповів, що у Німеччині в нього залишилася дружина з дітьми, старенька матір, які потребують його допомоги, що він не хотів іти на війну, але не підкоритися не міг.
У скрутний воєнний час немає в кого просити захисту і підтримки, крім Господа. В країні атеїзму в кожній хаті молили Бога, щоб зберіг життя чоловіка, дружини, батька, матері, дітей та допомоги у звільненні рідної землі від загарбників.
Минуло 75 років, закінчилася страшна кровопролитна війна, яка забрала багато життів синів і доньок нашої країни. І тепер, в День пам’яті та примирення, ми розуміємо, що не кожен атеїст не вірить у Бога, не кожен німець – фашист, але кожен, хто бореться за рідну землю – патріот і герой своєї Батьківщини.
Кароліна, 2б клас
Ігор, 6клас
Діана, 5клас
Моя прабабуся Олімпіада Андріївна - легендарна людина, яку ми всі любимо і пишаємося нею! На початку війни, в 1941 році вона пішла добровольцем на фронт і стала артилеристом-зенітником, а з часом - командиром дальномірного розрахунку 202 окремого артдевізіону РГК. Вона брала участь у жорстких боях під Сталінградом і була поранена, але продовжила воювати, отримала звання молодшого сержанта. У складі Другого Білоруського фронту звільняє від фашистів міста Польщі: Краків, Белосток, Варшаву, дійшла до Східної Прусії, де і зустріла Перемогу! За свої заслуги моя прабабуся нагороджена Орденом Вітчизняної війни 1 ступеня, медаллю «За бойові заслуги», Орденом «За мужність» !!!!! В цьому році їй виповниться 97 років!
Владислав, 6клас
Ігор, 6клас
Володимир, 6клас
Всеволод, 3клас
Антон, 2б клас
Діана, 4клас
Вірсавія, 4клас
Дар'я, 5клас
"Історія мого прадідуся".
Мій прадідусь- ІЛЬЯШ ГРИГОРІЙ ПАВЛОВИЧ. Він захищав Вітчизну від ворога з першого і до останнього днів війни (з 22 червня 1941 до 9 травня 1945), від Чернігівщини, де він жив, до Берліна, де закінчилася війна.
Мій прадідусь був кулеметником, два рази був поранений, контужений, але вижив, і після шпиталю – знову на війну. Він був дуже хоробрим і відданим Батьківщині. Це підтверджують державні нагороди: і воєнні, і післявоєнні. Серед численних його воєнних нагород – орден Слави, орден Вітчизняної війни, орден «За мужність», медаль «За відвагу» і ще двадцять дві медалі. В мирний час він також був героєм - за трудові досягнення нагороджений орденом «Трудового Червоного Прапора».
Свого прадідуся я не бачила живим – тільки на фото та у спогадах прабабусі, бабусі і мами. Але дуже пишаюсь ним і поважаю, бо його любила вся наша родина, він був дуже добрим, хоробрим, працьовитим у роботі і уважним до родини.
Ладомира, 4клас
Давід, 4клас
Мирослава, 4клас
Олександра, 4клас
Марія, 1клас
Мій прадідусь, Новахацькій Степан Степановіч, народився у Чернігівській області 15 квітня 1926року. В грудні 1943 року, коли йому виповнилося лише 17 років, його було закликано до лав Радянської армії - для захисту своєї Батьківщини. Він служив на Далекому Сході. Воював з Японією до її капітуляції у серпні 1945 року. Прадід має багато нагород: медаль «За перемогу над Японією», медаль «За відвагу», орден «Вітчизняної війни 2 ступеня», орден «За мужність» - це лише невелика їх кількість. Я пишаюсь своїм прадідом та бажаю йому здоров’я та довгих років життя. Наразі мешкає у Луганській області з моєю прабабусею.
Кирило, 4клас
Арсеній, 5клас
Олександра, 7клас